Жодні протилежності не притягуються…

На три дні ЕЙФОРІЇ, perhaps…

Одному рано, а другому пізно…
Одному треба, а іншому не треба…
Одному зелене, а іншому помаранчеве.
Одному правильно, а іншому неправильно.
Одному до мами, а іншому – до своєї…
Одному праворуч, а іншому ліворуч…
Одному погано, а іншому добре…
Одному там, а іншому тут…
Одному лежати, а іншому йти…
Одному любити, а іншому набридло.

І ще таких списків невідповідностей мільйон –

Жоден компроміс не витримає…

Та й не варто забувати, що реальна, а не теоретична суть компромісу полягає в тому, що ми заради тендітного світу робимо зовсім не те, що хотіли б робити…

І якщо це трапляється зрідка, то гаразд, якось вже хай…
А якщо системно, то все одно наштовхуємось на озлобленість і відторгнення.

Найкращі спілки, які я спостерігала, і не здалеку, це

СПІЛКИ ОДНОДУМЦІВ!

За одну душу, як казала моя бабуся…

Це колись і одну сосиску на дві вилки.
Коли, в будь-якій незрозумілій ситуації, наосліп, але за руки тримаючись…
Це коли одна неідеальність не б’є іншу, і не вимагає того, на що сама не здатна…
Це коли і в ліжку не змагаються, щоб 6:0 за “техніку виконання”, і краса з будь-якого ракурсу, а коли поряд та тушка, від якої зірки спалахують, і хочеться вдихати її, і мружитися від задоволення.
Це коли гавкнули… і засміялися…
Коли тусити на останні до останнього.
Коли зустрічаєш – сумуєш, і проводжаєш – з тим самим…
Коли любиш одне й те саме… і не треба мотивувати, маніпулювати, орієнтувати…

Коли просто добре…

І коли поряд, по суті, ти сам…
Трохи в іншому тілі…
Але з тими ж зрушеними по фазі мізками…
На кохання зрушеними…

Ми ж себе в інших і любимо… тією любов’ю, що без них не виходить…
ЧЕРЕЗ ПРИЙНЯТТЯ…
Нас приймають, і ми перестаємо до себе докопуватися.
Посміхаємось у дзеркало, і думаємо, що цілком собі нічого…

А протилежності приходять для того, щоб відкидати ще раз туди ж, куди і ми себе штурхаємо…
І ненавидимо потім за це…

Отже…
Шукайте своїх…
Любіть схожих!